Лікар може поставити діагноз хвороби Крона лише після того, як виключить інші можливі причини симптомів. Не існує конкретного тесту для діагностики хвороби Крона.
Для підтвердження діагнозу хвороби Крона зазвичай використовується комбінація методів, а саме:

 

Лабораторні дослідження

  • Аналізи крові допомагають перевірити наявність ознак інфекції або анемії — стану, коли організм не має достатньої кількості еритроцитів для перенесення кисню до тканин. Також аналізи – це перевірка на рівень запалення в організмі, функціонування печінки або на наявність прихованих інфекцій, наприклад таких як туберкульоз. Також аналізи встановлюють чи є імунітет до певних інфекцій.
  • Аналіз калу. Зразок калу може використовуватись для тестування на наявність крові, або патогенних бактерій, паразитів, які можуть бути причиною діареї та інших симптомів. Іноді можуть визначатися запальні маркери, такі як кальпротектин, що допомагає підтвердити наявність запалення в кишківнику.

 

Діагностика

  • Колоноскопія. При колоноскопії використовується гнучка трубка з маленькою камерою на кінці яка дозволяє лікарю оглянути всю товсту кишку. Під час процедури можуть взяти зразки тканини (біопсія) для аналізу, який може допомогти встановити діагноз. Наявність скупчень запальних клітин — гранульом — може вказувати на хворобу Крона. 
  • КТ (комп’ютерна томографія). Це рентгенівський метод, який дозволяє отримати детальніші зображення, ніж звичайний рентген. КТ оцінює стан усього кишківника, а також тканин поза ним.
    КТ-ентерографія — окремий різновид КТ, при якому використовується контрастна речовина (перорально та внутрішньовенно) для кращої візуалізації тонкої кишки.
  • МРТ (Магнітно-резонансна томографія). При МРТ використовується магнітне поле та радіохвилі для створення детальних зображень органів і тканин. 

МРТ з контрастом (МР-ентерографія) використовується для оцінки стану тонкої кишки та свищів навколо анального отвору. Іноді МРТ з контрастом можна проводити для перевірки стану або прогресування захворювання. Цей метод діагностики також часто використовується замість КТ для зменшення променевого навантаження, особливо в молодих людей.

  • Капсульна ендоскопія. Ця процедура полягає в тому, що пацієнт ковтає капсулу, яка має всередині камеру. Камера робить зображення тонкої кишки, які передаються на реєстратор, прикріплений на поясі, а потім переносяться на комп’ютер і відображаються на моніторі для оцінки ознак хвороби Крона. Камера безболісно виходить з організму природним шляхом разом із калом. 

Ендоскопія з біопсією все ж таки також є необхідною для підтвердження діагнозу хвороби Крона. Якщо є підозра на стеноз або непрохідність кишківника, цей тест не рекомендується. У людей з хворобою Крона тонкої кишки є підвищений ризик того, що капсула може застрягнути в кишківнику, особливо якщо раніше були звуження або операції на тонкій кишці. Капсульну ендоскопію не можна робити, якщо є підозра на звуження, або непрохідність кишківника.

 

Лікування

На сьогодні не існує ліків, які повністю виліковують хворобу Крона, також немає єдиного універсального методу, який би підходив всім. Однак існує ряд препаратів, схвалених для лікування хвороби Крона. Основна ціль лікування — зменшити запалення, яке провокує виникнення симптомів. Інша ціль – покращити довгостроковий прогноз, зменшуючи ризик ускладнень. У найкращих випадках це допомагає не лише полегшити симптоми, а й досягти тривалої ремісії.

 

Протизапальні препарати

Зазвичай протизапальні препарати є першим етапом у лікуванні запальних захворювань кишківника. До них належать:

  • Кортикостероїди. Препарати, такі як преднізон і будеcонід (Ентокорт), знижують рівень запалення в організмі, проте вони підходять не всім. Інколи можуть використовуватися внутрішньовенно у лікарні, але не довготривало.

Можуть використовуватися короткий період часу (3-4 місяці) для покращення симптомів та досягнення ремісії. Їх також можуть призначати разом із препаратами, що пригнічують імунну систему, щоб посилити ефект лікування. Згодом дозу кортикостероїдів поступово зменшують і повністю скасовують.

  • Пероральні 5-аміносаліцилати. Ці препарати іноді використовуються при легкому або помірному перебігу хвороби Крона. До них належать Сульфасалазин (Азульфидин), який містить сульфур, та Месаламін (Дельзикол, Пентаса та інші). Пероральні 5-аміносаліцилати найкраще діють при хворобі Крона товстої кишки, але менш ефективні, якщо захворювання вражає тонку кишку.

 

Імуносупресивні препарати

Ці засоби також зменшують запалення, але діють безпосередньо на імунну систему, яка виробляє речовини, що спричиняють запалення. Для деяких людей комбінація таких ліків ефективніша, ніж застосування одного препарату. 

Імуносупресивні препарати включають:

  • Азатіоприн (Азасан, Імуран) та Меркаптопурин (Пури-нетол, Пуріксан). Це найпоширеніші імуносупресивні препарати для лікування запальних захворювань кишечника. Тим, хто приймає ці препарати, необхідно регулярно спостерігатися у лікаря та здавати аналізи крові. Це потрібно для контролю можливих побічних ефектів, таких як знижена здатність імунітету до боротьби з інфекціями або запалення печінки. Також ці ліки можуть викликати нудоту і блювання. 
  • Метотрексат (Трексал): використовується для лікування пацієнтів, яким не допомогли інші препарати. Також потребує ретельного медичного нагляду.

 

Біологічні препарати

Ці препарати націлені на конкретні білки імунної системи. До них належать:

  • Інфліксимаб (Ремікаб), адалімумаб (Хуміра), цертолізумаб пегол (Цимзіа), також відомі як інгібітори фактора некрозу пухлини (TNF), дія цих препаратів спрямована на блокування білка імунної системи під назвою фактор некрозу пухлини (ФНП).
  • Устекинумаб (Стелара): Цей препарат лікує хворобу Крона, блокуючи інтерлейкін — білок, який відіграє роль у запальному процесі.
  • Ведолізумаб (Ентивіо): вид ліків, що називаються моноклональними антитілами. Зупиняє зв’язування певних молекул імунних клітин — інтегринів — з іншими клітинами слизової оболонки кишечника. Ведолізумаб діє в кишківнику і затверджений для лікування хвороби Крона.
  • Ризанкізумаб (Скиризі): також належить до моноклональних антитіл. Діє на молекулу – інтерлейкін-23. Нещодавно схвалений для лікування помірної та тяжкої форми хвороби Крона.

Існують синтетичні аналоги біологічних препаратів, біосиміляри, для лікування хвороби Крона. Вони діють так само, як і оригінальні препарати, але можуть коштувати менше.

 

Інгібітори янус-кінази

Це тип препаратів, що належать до так званих малих молекул. Це новітні препарати, які зменшують запалення шляхом блокування певних ділянок імунної системи, що викликають запалення в кишківнику. Приймаються перорально. Можуть призначатися пацієнтам із хворобою Крона, коли не спрацювали інші методи лікування. Управління з контролю за продуктами і ліками США (FDA) схвалили препарат упадацитиніб для лікування хвороби Крона. Ці ліки не рекомендуються вагітним.

 

Антибіотики

Зменшують кількість виділень зі свищів та абсцесів, а іноді сприяють їх загоєнню. Деякі дослідження показують, що антибіотики також допомагають зменшити кількість шкідливих бактерій, що викликають запалення у кишківнику. Найбільш поширені антибіотики, які призначають при цій хворобі, — ципрофлоксацин (Ципро) та метронідазол (Флагіл).

 

Інші ліки

Крім контролю запалення, деякі ліки можуть допомогти полегшити симптоми.

Проте перед тим як приймати будь-які ліки, які продаються без рецепта, обов’язково проконсультуйтеся з лікарем. Залежно від ступеня тяжкості хвороби Крона, лікар може порекомендувати один або кілька з наступних варіантів:

  • Проти діареї: Добавки клітковини, такі як псиліум (Метамуцил) чи метилцелюлоза (Цитруцел) можуть полегшити легку чи помірну діарею, збільшуючи об’єм калу. При сильній діареї може допомогти лоперамід (Імодіум). 

Ці ліки можуть бути неефективними або навіть шкідливими для деяких людей із звуженням кишки (стенозом) або певними інфекціями.

Будь ласка, проконсультуйтеся з лікарем перед прийомом цих ліків.Увага: деяким пацієнтам із або інфекціями ці ліки можуть зашкодити. Завжди консультуйтесь з лікарем перед прийманням цих ліків.

  • Знеболювальні: при легкому болю може бути рекомендований парацетамол (Тайленол та ін.), але інші поширені знеболювальні, такі як ібупрофен (Адвіл, Мотрин, ін.) або напроксен (Алев), можуть погіршити симптоми, а також перебіг хвороби.
  • Вітаміни і добавки: призначаються, якщо організм не засвоює достатню кількість поживних речовин.

 

Нутритивна терапія

Лікар може порекомендувати так зване ентеральне харчування – спеціальне харчування, що вживається звичайним способом, або вводиться через зонд. Також існує парентеральне харчування, при якому поживні речовини вводяться внутрішньовенно. Це може покращити загальний стан здоров’я та дати можливість кишківнику відпочити, що тимчасово зменшить запалення. 

Нутритивна терапія може застосовуватися короткостроково і може поєднуватися з лікарськими засобами, наприклад, з імунодепресантами. Ентеральне та парентеральне харчування зазвичай використовують для покращення стану пацієнта перед операцією або коли інші ліки виявилися неефективними.

Лікар також може порадити дотримуватися дієти з низьким вмістом залишкових речовин або зниженою кількістю клітковини, щоб зменшити ймовірність кишкової непрохідності при звуженні кишечника (стриктурі). Метою такої дієти є зменшення об’єму та частоти випорожнень.

 

Хірургічне лікування

Якщо зміни способу життя, харчування, медикаменти чи інші методи лікування не приносять полегшення, може бути потрібна операція. Близько половини людей із хворобою Крона проходять щонайменше одну операцію. Однак операція не здатна повністю вилікувати хворобу Крона. 

Під час операції хірург видаляє уражену ділянку травного тракту й з’єднує між собою здорові частини. Також операцію можуть проводити для закриття свищів або дренування абсцесів.

Переваги хірургічного лікування хвороби Крона, як правило, тимчасові. Хвороба часто повертається, зазвичай поблизу місця повторного з’єднання тканин. Найефективніший підхід — поєднання хірургії з подальшим медикаментозним лікуванням для зниження ризику рецидиву.

 

Першоджерело: https://www.mayoclinic.org/diseases-conditions/crohns-disease/diagnosis-treatment/drc-20353309

 

У цій статті йдеться про: