Анальні тріщини та геморой — одна з найпоширеніших причин сильного болю в ділянці прямої кишки у дорослих.
Анальна тріщина — це невеликий розрив у ділянці анального отвору, який може спричиняти серйозні труднощі під час випорожнення. Часто після дефекації можна помітити яскраво-червону кров на туалетному папері та відчувати біль у ділянці ануса, який може тривати ще деякий час.
Геморой — це невеликі набряклі вени навколо прямої кишки та анального отвору. Він може виникати як всередині, так і ззовні анального каналу. Геморой може бути як болючим, так і безболісним, але найчастіше супроводжується свербінням, набряком, болем і кровотечею.
Як фізична терапія м’язів тазового дна може допомогти при геморої?
Багато пацієнтів із хронічними анальними тріщинами та гемороєм також відчувають надмірне напруження або навіть спазм м’язів тазового дна, які беруть участь у дефекації. Зокрема, лобково-прямокишковий м’яз (puborectalis), що утворює U-подібну петлю навколо прямої кишки, має розслаблятися, щоб калові маси могли вільно проходити.
Якщо ж цей м’яз скорочується замість розслаблення, він перешкоджає випорожненню. Це явище називається дисинергія тазового дна (уявіть перегнутий шланг — нічого не проходить!).
Симптоми дисинергії тазового дна включають:
- тривале напруження під час дефекації,
- багаторазові спроби випорожнення,
- відчуття неповного випорожнення.
Як виникає геморой?
На роботу кишківника впливає багато факторів, і навіть якщо вживати клітковину, фрукти та овочі, пити достатньо води й користуватися підставкою під ноги для зручнішої дефекації, все одно можуть виникати закрепи та надмірне напруження.Це часто викликає фрустрацію і є вагомим приводом звернутися до спеціаліста з фізичної терапії тазового дна.
Пацієнти можуть полегшити проблему, якщо навчаться правильним стратегіям дефекації та стануть більш уважніше відчувати роботу своїх м’язів тазового дна.
Шкідливі звички, що призводять до надмірного напруження м’язів тазового дна:
- затримка дихання,
- недостатнє використання черевних м’язів під час випорожнення,
- звичка сидіти в телефоні під час походу в туалет
Фізіотерапевти, які спеціалізуються на м’язах тазового дна, допомагають поліпшити координацію, розслаблення та гнучкість цих м’язів, щоб випорожнення було легким, а геморой й інші болючі не проблеми не турбували.
Дослідження показують, що техніки для зняття напруги тригерних точок у м’язах тазового дна (міофасціальний реліз) допомагають відновити гнучкість, зняти спазм і покращити кровообіг, що значно зменшує симптоми при анальних тріщинах та геморою. Крім того, використовуються ручні техніки, щоб навчитися відчувати, як правильно скорочувати та розслабляти м’язи тазового дна, і застосовувати ці навички у щоденному житті. Дихальні вправи та вправи для м’язів тазового дна можна поєднувати з біофідбеком (ЕМГ – електроміографія), щоб ще краще навчитися розслабляти м’язи під час випорожнення.
Як застосовується ЕМГ у біофідбек-терапії?
Біофідбек — це метод, який дозволяє людині краще усвідомлювати різні фізіологічні процеси свого тіла за допомогою електронних або інших приладів, щоб навчитися свідомо контролювати ці системи. Електроміографія (ЕМГ) є одним із методів біофідбеку, що використовується для оцінки та запису електричної активності скелетних м’язів. Цей метод дозволяє пацієнту отримувати зворотний зв’язок про рівень напруги м’язів, що допомагає навчитися свідомо їх контролювати.
Користь біофідбеку з ЕМГ
Використання біофідбеку з ЕМГ може бути корисним при лікуванні:
- Нетримання сечі та калу
- Післяпологових порушень функції тазового дна
- Хронічного тазового болю
- Проблем з дефекацією
- Порушень статевої функції
Цей метод допомагає пацієнтам краще розуміти та контролювати свої фізіологічні процеси, що сприяє покращенню їхнього здоров’я та якості життя.
З грудня 2018 року по липень 2021 року у клініці Proctos у Нідерландах було проводилося дослідження пацієнтів із хронічною анальною тріщиною та дисфункцією м’язів тазового дна Пацієнти за допомогою випадкового розподілу потрапили до двох груп:
- В першій групі пацієнти проходили фізичну терапію тазового дна з біофідбеком (ЕМГ) протягом 8 тижнів.
- В другій групі пацієнти проходили фізіотерапію пізніше, після завершення основного періоду дослідження.
Основною метою дослідження було оцінити тонус м’язів тазового дна у спокої до та після фізичної терапії за допомогою електроміографії. Додатковими цілями були: загоєння тріщини, зменшення болю, покращення функції м’язів тазового дна, зменшення скарг пацієнтів за спеціальним проктологічним опитувальником. Результати оцінювали на 8-му та 20-му тижнях після початку терапії.
У дослідженні брали участь 140 пацієнтів: 68 чоловіків (48,6%) та 72 жінки (51,4%) зі середнім віком 44,5 років (у діапазоні 19–79 років).
У першій групі середній тонус м’язів тазового дна у спокої значно покращився після лікування порівняно з вихідними показниками (p < 0,001) і був кращим порівняно з другою групою. Покращення залишалося значущим і на 20-му тижні (p < 0,001).
Перша група також показала кращі результати за всіма додатковими показниками:
- загоєння тріщини: 55,7% пацієнтів проти 21,4% у другій групі,
- зменшення болю (p < 0,001),
- зменшення дисинергії (p < 0,001),
- зниження скарг пацієнтів (p < 0,001),
- зменшення тонусу м’язів тазового дна (p < 0,05).
Результати цього дослідження чітко показують, що фізична терапія м’язів тазового дна є ефективною у пацієнтів із хронічною анальною тріщиною та дисфункцією тазового дна. Це підкреслює користь її застосування як допоміжного методу поряд із традиційним лікуванням.
Першоджерела:
https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/35511322/
https://en.wikipedia.org/wiki/Biofeedback