Хронічний запор характеризується рідкісними або утрудненими випорожненнями. Це неприємне захворювання кишечника, що вражає 10,1% населення світу. Це значно погіршує якість життя і та створює суттєвий фінансовий тягар для пацієнтів. Більшість пацієнтів намагаються полегшити симптоми зміною способу життя, зокрема харчових звичок, головним чином шляхом збільшення споживання клітковини. Проте понад половина пацієнтів незадоволені поточним лікуванням, що підкреслює потребу у ефективних стратегіях ведення хронічного запору.
Сучасні рекомендації з лікування хронічного запору включають низку дієтичних змін для полегшення симптомів. Проте ці рекомендації мають ряд обмежень, що може пояснювати часте незадоволення лікуванням. По-перше, вони здебільшого зосереджуються лише на збільшенні споживання клітковини та достатньому адекватному питному режимі, ефективність яких підтверджена дослідженнями. По-друге, деякі поради не підтверджені доказами або не підтримуються для лікування запору (наприклад, фрукти з високим вмістом сорбіту). По-третє, сучасні рекомендації іноді формулюються загально (наприклад, «збільшити клітковину») і не містять конкретних деталей щодо продуктів із доказовою ефективністю та оптимального способу їх вживання. Таким чином, бракує всебічних дієтичних рекомендацій для лікування хронічного запору, які об’єднували б усі доступні докази та пропонували б практичні поради для клінічного застосування. Це заважає дотриманню медичних рекомендацій і погіршує контроль симптомів та задоволеність пацієнтів.
Щоб вирішити цю проблему, були розроблені перші комплексні доказові дієтичні настанови для дорослих із хронічним запором. Вони охоплюють добавки, продукти харчування та напої, а також дієти на основі систематичного огляду літератури та експертного консенсусу Делфі. Ці настанови офіційно схвалені Британською дієтологічною асоціацією (BDA) та затверджені Британським товариством первинної медичної допомоги з гастроентерології.
Результати
Всього було розроблено 59 рекомендацій, що охоплюють добавки клітковини, пробіотики, синбіотики, харчові добавки, а також продукти харчування та напої. Щодо цілісних дієт жодних рекомендацій не надано через відсутність доказів у систематичних оглядах та метааналізах. Нижче наведено рекомендації та короткий огляд доказів; для детальнішого аналізу слід звертатися до первинних систематичних оглядів і метааналізів.
ДОБАВКИ КЛІТКОВИНИ
Рекомендації були розроблені на підставі систематичного огляду та метааналізу 16 рандомізованих контрольованих досліджень (РКД), у яких взяли участь 1251 пацієнт із хронічним запором, і які оцінювали вплив різних добавок клітковини.
Ефективність лікування
1. Певні види клітковини підвищують ефективність лікування у більшої кількості людей із запором.
1.1. Псиліум підвищує ефективність лікування для більшої кількості людей із запором.
1.2. Полідекстроза, суміші інуліну з іншими волокнами та галакто-олігосахариди, не впливають на ефективність лікування.
Дев’ять рандомізованих контрольованих досліджень (РКД) за участю 802 людей із хронічним запором оцінювали вплив добавок клітковини на симптоматичну відповідь на лікування. Загалом, додавання клітковини підвищувало ймовірність сприятливої відповіді на лікування на 48% порівняно з плацебо. За результатами субгрупового аналізу, проведеного з урахуванням виду клітковини, три РКД, що оцінювали вплив псиліуму (10,8; 20 та 40 г/добу), продемонстрували статистично значуще підвищення ефективності лікування порівняно з плацебо. Однак аналіз полідекстрози, галактоолігосахаридів та комбінацій інуліну з іншими харчовими волокнами не продемонстрував впливу на відповідь на лікування. Пектин і пшеничні висівки досліджувалися лише в одному РКД, тому висновки щодо цих добавок робити неможливо. Вищі дози клітковини (>10 г/добу) призводили до значно кращої відповіді на лікування, тоді як нижчі дози клітковини (≤10 г/добу) такого ефекту не мали. Незалежно від тривалості лікування (менше чи понад 4 тижні), було відзначено підвищення частоти позитивної відповіді на терапію.
Клітковина та випорожнення
2. Певні типи добавок клітковини підвищують частоту випорожнень і пом’якшують стілець.
2.1. Псиліум підвищує частоту випорожнень і пом’якшує стілець.
2.2. Добавки інулінових фруктанів не впливають на частоту випорожнень при запорах, але дещо пом’якшують стілець.
2.3. Суміші інуліну та інших харчових волокон не впливають на частоту випорожнень при запорах.
2.4. Добавки полідекстрози та галакто-олігосахаридів не впливають ні на частоту, ні на консистенцію стулу при запорах.
Мета-аналіз 14 РКД із 1040 учасниками з хронічним запором показав, що добавки харчових волокон значно збільшують частоту випорожнень порівняно з плацебо, при цьому ефект оцінювався як середній або великий. При аналізі субгруп за типом клітковини три дослідження з псиліумом виявили значне збільшення частоти випорожнень. Проте аналіз субгруп для полідекстрози, інулінових фруктанів, галакто-олігосахаридів та сумішей інуліну з іншими волокнами ефекту не показали.
Пектин, пшеничні висівки та інші волокна досліджувалися лише в одному РКД, тому для цих добавок неможливо сформулювати висновок. Вищі дози волокон (>10 г/добу) значно підвищували частоту випорожнень, тоді як нижчі дози (≤10 г/добу) ефекту не мали. Більш тривале лікування (≥4 тижнів) значно збільшувало частоту випорожнень, у той час як коротші курси такого ефекту не давали.
Мета-аналіз 10 РКД із 918 учасниками з хронічним запором показав, що харчові волокна значно пом’якшують консистенцію стулу порівняно з плацебо, проте ефект був невеликий і, ймовірно, не має клінічної значущості для пацієнтів. Субгруповий аналіз за типом клітковини показали, що три РКД із псиліумом значно пом’якшують консистенцію стільця. Два РКД із інуліновими фруктанами також продемонстрували пом’якшення стільця, проте ефект був невеликим і, ймовірно, не мав клінічної значущості. Натомість субгруповий аналіз полідекстрози не виявив жодного ефекту. Галакто-олігосахариди та суміші інуліну з резистентним мальтодекстрином досліджувалися лише в одному РКД, тому для цих волокон не можна сформулювати висновок. Вищі дози волокон (>10 г/добу) значно пом’якшували консистенцію стільця, тоді як нижчі дози ефекту не мали. Незалежно від тривалості лікування (менше або більше 4 тижнів), терапія була ефективною.
Клітковина та симптоми
3. Загалом, харчові волокна не впливають на загальну симптоматику запорів, але певні типи волокон сприяють поліпшенню окремих симптомів.
3.1. Псиліум знижує інтенсивність напруження при запорах.
3.2. Добавки полідекстрози не впливають на симптоми.
3.3. Добавки галакто-олігосахаридів не впливають на симптоми.
У п’яти РКД за участю 531 пацієнта з хронічним запором використовували опитувальники для оцінки впливу клітковини на глобальні показники симптомів. В цілому, клітковина не мала значущого впливу на глобальні симптоми, тоді як значне покращення спостерігалося тільки при дослідженні із тривалістю ≥4 тижнів, що підкреслює необхідність щонайменше 4-тижневого курсу лікування. Не виявлено залежності ефекту від дози. Аналіз підгруп показав, що полідекстроза та галактоолігосахариди не мали впливу на загальні симптоми. Пектин і пшеничні висівки вивчалися лише в одному клінічному дослідженні, тому наразі недостатньо даних для формування висновків щодо їхньої ефективності.
У чотирьох РДК за участю 489 пацієнтів із хронічними запорами оцінювали вплив харчових добавок клітковини на вираженість напруження під час дефекації. В цілому споживання клітковини значно знижувало вираженіть напруження під час дефекації порівняно з контрольною групою. У субгруповому аналізі за типом клітковини два РКД вивчали ефект подорожникової лушпини (10,2 та 19,2 г/день) і виявили суттєве зменшення вираженості напруження. Однак субгруповий аналіз полідекстрози не показав жодного впливу. Інулінові фруктани були досліджені лише в одному РКД, тому сформулювати висновки неможливо. Вищі дози клітковини (>10 г/день) асоціювалися зі зменшенням вираженості напруження, тоді як нижчі дози не виявили такого ефекту. Оптимальна тривалість лікування залишається невизначеною.
Два рандомізовані контрольовані дослідження (РКД), що включали 110 осіб із хронічними запорами, оцінювали вплив добавок клітковини на вираженість відчуття неповного випорожнення. У цілому споживання клітковини не мало значущого впливу на цей симптом. Сформулювати висновки щодо окремих типів клітковини (псиліуму та інулінових фруктанів) було неможливо, оскільки кожен із них вивчався лише в одному РКД.
Клітковина та побічні ефекти
4. Певні типи добавок клітковини підвищують вираженість метеоризму при запорах, але не впливають на здуття чи біль/дискомфорт у животі.
4.1. Добавки харчових волокон інулінового типу спричиняють посилення метеоризму у пацієнтів із запорами, проте не впливають на вираженість здуття живота.
Три РКД, що включали 153 осіб із хронічними запорами, вивчали вплив добавок клітковини на вираженість метеоризму. Загалом добавки клітковини достовірно погіршували вираженість метеоризму порівняно з плацебо. Субгруповий аналіз за типом клітковини показав, що у двох РКД, де досліджували інулінові фруктани (12 та 15 г/добу), спостерігалося статистично значуще підвищення вираженості метеоризму порівняно з плацебо. Пшеничні висівки досліджувалися лише в одному РКД, тому сформулювати висновки щодо них неможливо.
Чотири РКД, що включали 239 осіб із хронічними запорами, вивчали вплив добавок клітковини на вираженість здуття живота. Загалом добавки клітковини не вплинули на вираженість здуття порівняно з плацебо. Субгруповий аналіз за типом клітковини показав, що два РКД, які оцінювали інулінові фруктани, не виявили жодного ефекту на вираженість здуття живота. Пшеничні висівки досліджувалися лише в одному РКД, тому сформулювати висновки щодо них неможливо.
Три РКД, що включали 299 осіб із хронічними запорами, вивчали вплив добавок клітковини на вираженість болю/дискомфорту в животі. Загалом добавки клітковини не вплинули на вираженість цих симптомів. Псиліум, інулінові фруктани та пшеничні висівки досліджувалися лише в одному РКД, тому сформулювати висновки щодо них неможливо.
Клітковина і якість життя
5. Полідекстроза не впливає на загальні або окремі компоненти якості життя пацієнтів із запорами.
Два РКД за участю 296 пацієнтів із хронічними запорами оцінювали вплив полідекстрози на загальні та окремі аспекти якості життя. Добавки полідекстрози не вплинули на загальну якість життя, а також на її складові, такі як задоволеність, фізичний дискомфорт, тривога і занепокоєння, або психосоціальний дискомфорт.
Практичні рекомендації щодо добавок клітковини:
- Добавки клітковини у дозі понад 10 г на добу корисні людям для покращення випорожнень і зменшення напруження (рекомендація на основі доказів).
- Споживання добавок клітковини протягом щонайменше 4 тижнів є оптимальним для підвищення частоти випорожнень та покращення загальних симптомів запорів (рекомендація на основі доказів).
- Пацієнтам, які погано переносять клітковину, дозу слід підвищувати поступово щотижня, щоб уникнути здуття живота та метеоризму (рекомендація на основі експертної думки).
- При рекомендації використання добавок інулінових фруктанів слід попереджати про можливий метеоризм (рекомендація на основі доказів).
- При застосуванні добавок клітковини слід забезпечити достатнє споживання рідини там, де це клінічно виправдано (рекомендація на основі експертної думки).
ПРОБІОТИКИ
Рекомендації щодо використання пробіотичних добавок базуються на даних систематичного огляду та мета-аналізу 30 РКД, у яких взяли участь 2804 пацієнти з хронічними запорами і в ході яких досліджували ефект різних пробіотиків на симптоми хронічного запору.
Пробіотики та відповідь на лікування
6. В цілому, пробіотики можуть покращувати стан людей із хронічними запорами, проте достовірно невідомо, які саме штами є ефективними.
6.1. Добавки, що містять кілька штамів пробіотиків, Bifidobacterium lactis або Bacillus coagulans, не впливають на клінічний результат.
Чотирнадцять РКД за участю 1214 пацієнтів із хронічними запорами оцінювали вплив різних пробіотиків на симптоматичну відповідь на лікування. В цілому, пробіотики підвищували ймовірність позитивної реакції на лікування на 28% порівняно з плацебо.
Однак при аналізі за конкретними штамами або видами пробіотиків, добавки, що містять кілька штамів пробіотиків, Bifidobacterium lactis або Bacillus coagulans, не підвищували відповідь на лікування порівняно з плацебо. Bifidobacterium bifidum CCFM 16, Lactobacillus casei Shirota, Lactobacillus paracasei IMPC 2.1 та Lactobacillus reuteri DSM 17938 були досліджені лише в одному РКД, тому щодо їх ефективності неможливо зробити висновок.
Таким чином, хоча в цілому пробіотики покращували клінічну відповідь на лікування при спільному мета-аналізі, жоден окремий вид або штам пробіотика не виявився ефективним, тому неможливо рекомендувати конкретний вид або штам для цього результату. На рівні аналізу субгруп, ні доза пробіотику (< або ≥ 10¹⁰ КУО/добу), ні тривалість лікування (< або ≥ 4 тижнів) не мали впливу на результат.
Пробіотики та випорожнення
7. В цілому пробіотики, а також окремі штами, підвищують частоту випорожнень, але не впливають на консистенцію стільця у людей із запорами.
7.1. Добавки, що містять кілька штамів пробіотиків, не впливають на частоту випорожнень, але пом’якшують консистенцію стільця при запорах.
7.2. Bifidobacterium lactis збільшує частоту випорожнень, але не впливає на консистенцію стільця при запорах.
7.3. Bacillus coagulans Unique IS2 не змінює ні частоту стільця, ні його консистенцію при запорах.
7.4. Lactobacillus casei Shirota не впливають ні на частоту випорожнень, ні на консистенцію стільця при запорах.
Дев’ятнадцять рандомізованих контрольованих досліджень (РКД), у яких взяли участь 1989 осіб із хронічним запором, оцінювали вплив різних пробіотичних добавок на частоту випорожнень. Загалом пробіотичні добавки значно підвищували частоту випорожнень порівняно з плацебо.
У субгруповому аналізі, проведеному за окремими штамами пробіотиків, сім РКД оцінювали вплив Bifidobacterium lactis. Було виявлено збільшення частоти дефекацій порівняно з плацебо, з ефектом від малого до помірного. Досліджування включало наступні штами Bifidobacterium lactis: B. lactis LMG P-21384, B. lactis NCC2818, B. lactis Bi-07, B. lactis DN-173 010, Bacillus lactis HN019, B. lactis GCL2505 та B. lactis MN-gup. Субгруповий аналіз мультиштамових пробіотиків, а також добавок Bacillus coagulans Unique IS2 і Lactobacillus casei Shirota не виявив впливу на частоту випорожнень. Bifidobacterium animalis, Bacillus coagulans lilac 01, Lactobacillus reuteri DSM 17938 і Escherichia coli Nissle 1917 вивчалися лише в одному РКД, тому узагальнені висновки для цих пробіотиків зробити неможливо. Суттєвих відмінностей між субгрупами за дозою (< або ≥ 10¹⁰ КУО/день) чи тривалістю прийому (< або ≥ 4 тижні) не виявлено.
У шістнадцяти РДК, що включали 1772 пацієнтів із хронічним запором, оцінювали вплив різних пробіотичних добавок на консистенцію стільця. Загалом пробіотичні добавки не впливали на консистенцію стільця порівняно з плацебо. У субгруповому аналізі за штамами пробіотиків три РКД оцінили вплив мультиштамових пробіотиків і виявили, що вони достовірно пом’якшують консистенцію стільця, хоча ефект був незначним. За результатами субгрупового аналізу штамів B. lactis, Bacillus coagulans Unique IS2 та Lactobacillus casei Shirota не виявлено впливу на консистенцію стільця. Bifidobacterium animalis, Bifidobacterium longum BB536, Bacillus coagulans lilac-01 і Lactobacillus paracasei IMPC 2.1 вивчалися лише в одному РКД, тому зробити достовірні висновки щодо їх ефективності неможливо.
Хоча існує достатньо даних, що свідчать про достатню ефективність мультиштамових пробіотиків у пом’якшенні консистенції стільця, доказів для надання рекомендацій щодо окремих штамів наразі недостатньо. Суттєвих відмінностей між субгрупами за дозою (< або ≥ 10¹⁰ КУО/день) та тривалістю терапії (< або ≥ 4 тижні) не виявлено.
Пробіотики та симптоми
8. Загалом пробіотики покращують загальні симптоми запору, але не впливають на більшість окремих симптомів, і поки невідомо, які саме штами працюють найкраще.
8.1. Мультиштамові пробіотичні добавки не впливають на загальні симптоми запору.
8.2. Пробіотики з Bifidobacterium lactis не полегшують ні загальні, ні окремі симптоми запору.
8.3. Пробіотики B. coagulans Unique IS2 допомагають полегшити окремі симптоми запору.
8.4. Lactobacillus casei Shirota не впливають на загальні симптоми запору.
Вісім РКД за участю 915 людей із хронічним запором вивчали за допомогою анкет, як пробіотики впливають на загальні симптоми. У субгруповому аналізі за штамами пробіотиків ні B. lactis, ні мультиштамові пробіотики не виявили впливу на загальні симптоми.
Bifidobacterium longum BB536, Lactobacillus casei Shirota і Lactobacillus paracasei IMPC 2.1 були оцінені лише в одному РКД кожен, тому поки немає достатніх даних для висновків щодо їхнього впливу на загальні симптоми. Суттєвих відмінностей між субгрупами залежно від доз и (< або ≥ 10¹⁰ КУО/день) та тривалості терапії (< або ≥ 4 тижні) не встановлено.
Три дослідження за участю 409 людей із хронічним запором вивчали, як пробіотики впливають на ступінь напруження під час дефекації. Під час субгрупового аналізу за штамами пробіотиків B. lactis не показав ефекту.
У двох РКД, що включали 79 пацієнтів із хронічним запором, оцінювали вплив різних пробіотиків на частоту напруження при дефекації. Загалом пробіотики не впливали на частоту напруження порівняно з плацебо. Bifidobacterium lactis Bi-07 і B. animalis оцінювали лише в одному РКД кожен, тому наразі неможливо сформулювати достовірний висновок щодо їх ефективності.
П’ять досліджень за участю 588 людей із хронічним запором вивчали, як пробіотики впливають на відчуття неповного випорожнення. В цілому пробіотики достовірно зменшували тяжкість цього симптому порівняно з плацебо, при цьому ефект був великим. Проте конкретно Bifidobacterium lactis не впливав на тяжкість відчуття неповного випорожнення.
Мультиштамові пробіотики, Bacillus coagulans lilac-01, L. casei Shirota та L. paracasei IMPC 2.1 були досліджені лише в одному РКД, тому неможливо зробити висновок щодо їхнього впливу. Тривалість лікування не впливала на ефективність, але коротші курси (< 4 тижнів) мали більший ефект.
Чотири дослідження за участю 219 людей із хронічним запором вивчали, як пробіотики впливають на частоту відчуття неповного випорожнення. Загалом пробіотики не зменшували частоту цього симптому порівняно з плацебо. Коли аналізували конкретні штами, Bacillus coagulans Unique IS2 не впливав на частоту відчуття неповного випорожнення. Bifidobacterium lactis Bi-07 та B. animalis оцінювали лише в одному РКД кожен, тому наразі неможливо сформулювати достовірний висновок щодо їхньої ефективності.
У двох РКД, що включали 90 пацієнтів із хронічним запором, оцінювали ефект різних пробіотиків на частоту використання ручних маневрів (наприклад, анальної діжитації) та частоту відчуття аноректальної перешкоди. Загалом пробіотики не змінювали частоту цих симптомів порівняно з плацебо. Bifidobacterium lactis Bi-07 та B. animalis оцінювали лише в одному РКД кожен, тому наразі неможливо сформулювати достовірний висновок щодо їхнього впливу на ці симптоми.
Два дослідження за участю 200 людей із хронічним запором вивчали, як Bacillus coagulans Unique IS2 впливає на біль під час дефекації. Результати показали, що прийом цієї пробіотичної добавки знижував частоту болю під час дефекації.
Пробіотики та побічні ефекти
9. Пробіотики в цілому знижують тяжкість метеоризму у пацієнтів із запором, проте не впливають на біль/дискомфорт у животі або здуття, при цьому невідомо, які конкретні штами пробіотиків можуть бути ефективними.
9.1. Пробіотичні добавки, що містять кілька штамів, не впливають на тяжкість метеоризму, біль або дискомфорт у животі та здуття у людей із запором.
9.2. Bifidobacterium lactis не зменшують біль у животі та здуття у людей із запором.
9.3. Bacillus coagulans Unique IS-2 зменшують біль у животі у людей із запором.
9.4. Lactobacillus casei Shirota не впливають на тяжкість здуття при запорі.
У п’яти РКД, що включали 821 пацієнта з хронічним запором, оцінювали ефект різних пробіотиків на тяжкість здуття. Загалом пробіотики не зменшували тяжкість здуття порівняно з плацебо. Аналіз різних штамів показав, що мультиштамові пробіотики, B. lactis і L. casei Shirota не показали ефекту на тяжкість здуття.
У трьох РКД, що включали 299 пацієнтів із хронічним запором, оцінювали ефект різних пробіотичних добавок на тяжкість метеоризму. В цілому пробіотики трохи зменшували тяжкість метеоризму порівняно з плацебо. Однак, аналіз різних штамів показав, що мультиштамові пробіотики не впливають на здуття. L. casei Shirota було досліджено лише в одному дослідженні, тому зробити висновок неможливо.
У трьох РКД, що включали 497 пацієнтів із хронічним запором, досліджували ефект різних пробіотиків на тяжкість болю в животі. В цілому пробіотики не мали значущого впливу на тяжкість болю, порівняно з контрольною групою. Аналіз різних штамів показав, що мультиштамові пробіотики та B. lactis HN019 не впливають на цей симптом.
У двох РКД за участю 200 пацієнтів із хронічним запором досліджували ефект Bacillus coagulans Unique IS2 на частоту болю в животі. Результати показали значуще зниження частоти болю.
Пробіотики та якість життя
10. В цілому пробіотики не покращують загальний стан або конкретні аспекти якості життя у людей із запором.
10.1. Мультиштамові пробіотики не змінюють глобальні показники якості життя у пацієнтів із хронічним запором, але сприяють покращенню окремих аспектів якості життя.
10.2. Bifidobacterium lactis не покращують загальний стан або конкретні аспекти якості життя у людей із запором.
У шести РКД за участю 755 пацієнтів із хронічним запором оцінювали ефект різних пробіотиків на глобальні показники якості життя.
Загалом, порівняно з плацебо, пробіотики не впливали на загальну якість життя, а також не змінювали окремі її компоненти, такі як фізичний дискомфорт, психосоціальний дискомфорт, тривогу та занепокоєння, задоволеність життям.
Коли вивчали конкретні штами пробіотиків, мультиштамові пробіотики та добавки B. lactis не впливали на глобальні показники якості життя, а також на окремі її компоненти, за винятком того, що багатоштамові пробіотики значно покращували компоненти тривогу, занепокоєння та задоволеність життям.
Пробіотики: практичні рекомендації
Незважаючи на те, що деякі види та штами пробіотиків, зокрема B. lactis та Bacillus coagulans Unique IS2, можуть покращувати симптоми запором, загалом недостатньо переконливих доказів для рекомендації конкретних штамів пробіотиків (рекомендація на основі доказів).
Тому лікарі можуть підтримати пацієнтів, які бажають спробувати пробіотики, та порадити їм обрати будь-який пробіотичний препарат на свій вибір і приймати його щонайменше 4 тижні, дотримуючись інструкцій виробника (рекомендація на основі експертної думки).
СИНБІОТИКИ
Рекомендації щодо застосування синбіотичних добавок були сформовані на основі огляду трьох РКД за участю 275 пацієнтів із хронічним запором, які вивчали, як різні синбіотичні добавки впливають на запор. Висновки було сформульовано тільки стосовно впливу синбіотичних добавок на частоту випорожнень, консистенцію калу та глобальні симптоми запору, оскільки тільки вони були оцінені у двох або більше РКД.
Синбіотики та частота випорожнень
11. Синбіотики не впливають на частоту випорожнень або консистенцію калу при запорі.
У трьох РКД за участю 202 учасників з хронічним запором оцінювали вплив різних синбіотичних добавок (комбінації пробіотиків і пребіотиків) на частоту випорожнень та консистенцію калу. В цілому синбіотики не змінювали частоту випорожнень і консистенцію калу порівняно з плацебо.
Синбіотики і симптоми
12. Синбіотики не впливають на загальні симптоми запору.
У двох РКД за участю 176 учасників із хронічним запором оцінювали ефекти різних синбіотичних добавок на глобальні симптоми запору. Загалом синбіотики не впливали на глобальні симптоми запору.
ХАРЧОВІ ДОБАВКИ
Рекомендації було розроблено щодо використання магнію, сенни та добавок із ківі. Вітамінні добавки не отримали рекомендацій через відсутність наукових доказів їх ефективності.
Магній оксид
Рекомендації щодо добавок оксиду магнію були сформульовані на основі даних систематичного огляду та мета-аналізу двох РКД, у яких брали участь 94 людини з хронічним запором, які отримували 1,5 г оксиду магнію на день протягом 4 тижнів.
Магній оксид та результат
13. У багатьох людей із хронічним запором покращився стан після вживання добавок магнію у формі оксиду.
У двох РКД за участю 94 пацієнтів з хронічним запором оцінювали чи оксид магнію впливав на результати лікування. В цілому, прийом оксиду магнію збільшував ймовірність досягнення корисного лікувального ефекту на 232% порівняно з контрольною групою.
Магній оксид і випорожнення
14. Добавки оксиду магнію підвищують частоту випорожнень і пом’якшують консистенцію стільця при запорах.
У двох РКД за участю 93 пацієнтів із хронічним запором оцінювали ефект оксиду магнію на частоту та консистенцію стільця. В цілому, прийом магнію підвищував частоту випорожнень на 3,7 рази на тиждень порівняно з контрольною групою. Також покращилася консистенція стільця, що відображалося на збільшенні показника за шкалою Бристоля на 1,14 бала. Ефект був клінічно значущим.
Також досліджували вплив оксиду магнію на ступінь напруження під час дефекації та відчуття неповного випорожнення за 5-бальною шкалою (чим вищий бал, тим гірші симптоми). Виявилося, що оксид магнію помітно покращував стан: показники знизилися в середньому на 3,2 бала порівняно з групою без лікування.
Магній оксид і симптоми
15. Добавки оксиду магнію покращують загальні симптоми, а також зменшують вираженість напруження та відчуття неповного випорожнення при закрепі.
У двох дослідженнях за участю 93 людей з хронічними запорами перевіряли, як добавки оксиду магнію впливають на симптоми (діапазон 0–30 балів, де вищі значення відповідають більш тяжким симптомам).
У двох дослідженнях, де брали участь 93 людини з хронічними запорами, перевіряли, чи впливають добавки оксиду магнію на напруження при дефекації та почуття неповного випорожнення. Ці симптоми оцінювали за шкалою від 1 до 5, де більше балів означає гірше самопочуття. Результати показали, що оксид магнію помітно зменшує і напруження (приблизно на 1,1 бала), і відчуття неповної дефекації (на 0,9 бала) у порівнянні з групою без лікування.
Магній оксид та побічні ефекти
16. Оксид магнію допомагає зменшити здуття живота та дискомфорт у пацієнтів із хронічним запором.
Дослідження впливу оксиду магнію на тяжкість здуття та дискомфорт у животі (оцінка за 5-бальною шкалою, де вищий бал — гірші симптоми) показало, що прийом магнію значно зменшував тяжкість здуття на 0,8 бала та дискомфорту в животі на 0,6 бала порівняно з контрольною групою.
Магній оксид та якість життя
17. Оксид магнію допомагає покращити загальне самопочуття та конкретні аспекти якості життя у пацієнтів із хронічним запором.
Дослідження показало, що добавки оксиду магнію значно покращують якість життя за шкалою PAC-QOL (0–112 балів). Прийом магнію підвищував загальну якість життя на 16,3 бала та покращував всі її аспекти: фізичне самопочуття, психосоціальний стан, зменшував тривоги й занепокоєння та підвищував задоволеність.
Магній оксид: практичні рекомендації
Для лікування запору можна застосовувати оксид магнію у дозі 0,5–1,5 г на день, якщо це клінічно обґрунтовано (рекомендація на основі доказів). Дозу можна поступово збільшувати щотижня, контролюючи переносимість, починаючи з 0,5 г/добу.
СЕНА
Висновки про сену були сформульовані на основі наукового огляду двох досліджень, у яких взяли участь 254 людини з хронічними запорами, де порівнювали ефективність добавок із сени з плацебо.
Сена та відповідь на лікування
18. У більшості людей із запорами не спостерігається клінічно значущого покращення від добавок із сени.
У двох РКД, за участю 254 осіб з хронічними запорами, оцінювали вплив добавок із сени на ефективність лікування. У цілому, різниці між сеною та плацебо не виявили. Хоча кожне дослідження окремо показало позитивний ефект, після об’єднання результатів всіх досліджень ефект перестав бути значущим, крім того відмінності між дослідженнями виявилися суттєвими.
Сена і випорожнення
19. Сена не впливає на частоту випорожнень при запорах.
У двох РКД за участю 254 пацієнтів з хронічними запорами, оцінювали вплив добавок із сени на частоту випорожнень в порівнянні з плацебо. У підсумку різниці між сеною та плацебо не виявили (в середньому 4,2 випорожнення на тиждень). Хоча кожне дослідження окремо показало значне покращення, після об’єднання результатів ефект став незначним.
ДОБАВКИ З КІВІ
Висновки про ківі були сформульовані на основі наукового огляду трьох досліджень за участю 135 людей із хронічними запорами. Досліджувався вплив добавок з ківі у формі капсул або порошкових саше на перебіг хронічних запорів.
Добавки з ківі і випорожнення
20. Добавки з ківі не впливають на частоту випорожнень або консистенцію стільця при хронічних запорах.
Три РКД за участю 123 людей із хронічними запорами перевіряли, як ківі впливає на частоту й м’якість випорожнень порівняно з контрольною групою. У цілому, добавки з ківі не змінюють частоти дефекацій і не впливають на консистенцію калу.
Добавки з ківі і симптоми
21. Добавки з ківі покращують тільки окремі симптоми запору
Одне РКД, яке включало три групи учасників та охоплювало 36 осіб із хронічним запором, досліджувало вплив добавок ківі на частоту відчуття неповного випорожнення та напруження. Водночас не було зазначено, який саме метод оцінювання використовувався. Загалом, коли об’єднали ці три групи, виявилося, що добавки ківі значно зменшували частоту відчуття неповного випорожнення порівняно з контрольною групою. Однак добавки ківі не впливали на частоту напруження або на використання ручних маневрів для допомоги дефекації порівняно з контрольною групою.
Добавки з ківі і побічні ефекти
22. Добавки з ківі зменшують біль у животі при запорі, однак не впливають на частоту газоутворення чи здуття живота.
В одному дослідженні за участю 36 людей з хронічними запорами, поділених на три групи, оцінювали, як ці добавки впливають на біль у животі, газоутворення та здуття, хоча точно невідомо, якою шкалою вони користувалися. У підсумку ківі-добавки помітно зменшили частоту болю в животі, але на гази та здуття не вплинули.
Їжа та напої
ФРУКТИ
Висновки про користь фруктів зроблені на основі аналізу шести клінічних досліджень: 4 РКД стосувалися ківі і 2 – чорносливу та загалом включали 258 осіб із хронічними запорами. Вивчався вплив цих фруктів на перебіг хронічних запорів у порівнянні з добавками псилію, ефективність яких була підтверджена раніше.
Ківі та відповідь на лікування
23. Ефективність ківі та псиліуму виявилася однаковою.
У двох РКД за участю 184 пацієнтів із хронічними запорами оцінювався ефект ківі на клінічну відповідь на лікування. Загалом, ківі не мали більшого впливу на відповідь на лікування порівняно з добавками псилію.
Ківі, чорнослив і випорожнення
24. Ківі ефективніше підвищує частоту випорожнень, але не покращує консистенцію стільця порівняно з псилієм при хронічних запорах.
25. Чорнослив і псилій однаково впливають на консистенцію калу
У трьох РКД за участю 192 пацієнтів із хронічними запорами оцінювали, як ківі впливає на частоту та консистенцію випорожнень. Загалом, ківі збільшували частоту випорожнень на +0,36 рази на тиждень порівняно з добавками псилію, хоча величина ефекту невелика. Ківі не мали статистично значущого впливу на консистенцію калу порівняно з псилієм.
У двох РКД за участю 86 пацієнтів із хронічними запорами оцінювався ефект чорносливу на консистенцію випорожнень. Загалом, чорнослив не мав більшого впливу на консистенцію стільця порівняно з добавками псилію.
Ківі, чорнослив і симптоми
26. Ківі і псилій однаково впливають на частоту напруження при дефекації у хворих на хронічні запори.
27. Чорнослив і псилій однаково впливають на інтенсивність напруження під час дефекації у пацієнтів із хронічними запорами.
У трьох РКД за участю 192 пацієнтів з хронічними запорами оцінювався ефект ківі на частоту напруження під час дефекації. Загалом, ківі не мали більшого ефекту на частоту напруження порівняно з псилієм.
Два РКД за участю 89 пацієнтів досліджували вплив чорносливу на тяжкість напруження. Чорнослив не мав більшого ефекту, ніж псилій.
Ківі: практичні рекомендації
- При запорах рекомендовано споживати 2-3 щодня протягом щонайменше 4 тижнів.
- Ківі без шкірки може бути рекомендоване при хронічних запорах (рекомендація на основі доказів). Хоча немає досліджень щодо шкірки, споживання ківі зі шкіркою забезпечує додаткову клітковину, що може бути корисним, але водночас підвищує ризик побічних ефектів.
- Ківі може стати кращою альтернативою для людей із запорами, які відчувають здуття живота, біль або газоутворення під час прийому псилію.
ЖИТНІЙ ХЛІБ
Висновки щодо житнього хліба були сформовані на основі систематичного огляду та метааналізу двох РКД, які включали 48 пацієнтів із хронічними запорами. У цих дослідженнях порівнювали вживання 6–8 скибок житнього хліба на день із білим хлібом протягом 3 тижнів.
Житній хліб і випорожнення
28. Житній хліб порівняно з білим більш дієвий у підвищенні частоти стільця при запорі.
У двох дослідженнях за участю 48 людей із хронічним запором аналізували як житній і білий хліб впливають на частоту випорожнень. Виявилося, що житній хліб трохи підвищує частоту стільця — десь на 0,43 рази на тиждень. Крім того, добова доза становила 6 або 8 скибок житнього хліба, що може бути нереалістичним або складним для деяких пацієнтів.
Житній хліб і симптоми
29. Житній хліб погіршує загальні симптоми запору порівняно з білим хлібом.
У двох дослідженнях, де брали участь 48 людей із хронічним запором, оцінювали як житній хліб впливає на загальні симптоми (біль у животі, здуття, гази, бурчання, запор або навіть діарею) порівняно з білим хлібом. За спеціальною шкалою від 0 до 18 балів (чим вищий бал, тим сильніші симптоми), житній хліб підвищив показник на 2 бали. Це означає, що симптоми ставали дещо гіршими. Але цей ефект був досить слабким і, ймовірно, не дуже важливим для більшості пацієнтів.
Житній хліб: практичні рекомендації
При запорі можна рекомендувати споживати 6–8 скибок житнього хліба щодня щонайменше три тижні, але це може бути забагато для деяких пацієнтів.
ВОДА З ВИСОКИМ ВМІСТОМ МІНЕРАЛІВ
Рекомендації щодо вживання води з високим вмістом мінералів базуються на доказах, отриманих із систематичного огляду та мета-аналізу чотирьох РКД, що включали 755 пацієнтів із хронічним запором та досліджували вплив води з високим порівняно з низьким вмістом мінералів.
Вода з високим вмістом мінералів та відповідь на лікування
30. При запорах вода з високим вмістом мінералів виявилася ефективнішою, ніж вода з низьким вмістом мінералів.
У трьох РКД (одне з яких включало дві експериментальні групи), а участю 539 осіб із хронічним запором, оцінювали вплив високомінералізованої води на симптоматичну відповідь на лікування порівняно з водою з низьким вмістом мінералів. Загалом, споживання води з високим вмістом мінералів збільшувало ймовірність досягнення клінічно значущого покращення на 47%. Добові обсяги споживання становили 0,5, 1 або 1,5 л протягом 2–6 тижнів.
Вода з високим вмістом мінералів та випорожнення
31. Вода з високим і низьким вмістом мінералів не впливає на частоту випорожнень при запорі.
У чотирьох РКД (одне з яких включало дві тестові групи) за участю 638 осіб з хронічним запором досліджували ефект води з високим вмістом мінералів на частоту випорожнень у порівнянні з водою з низьким вмістом мінералів. Загалом, високий вміст мінералів не мав значного впливу на частоту випорожнень.
Вода з високим вмістом мінералів та симптоми
32. Загальні симптоми запору не змінюються незалежно від того, чи вживалася вода з низьким, чи високим вмістом мінералів.
У двох дослідженнях за участю 302 учасників оцінювали чи покращує вода з великою кількістю мінералів загальні симптоми запору порівняно з водою з низьким вмістом мінералів. Загалом, високий вміст мінералів не мав суттєвого впливу на глобальні симптоми запору.
Вода з високим вмістом мінералів та побічні ефекти
33. Ні вода з високим вмістом мінералів, ні вода з низьким вмістом мінералів не впливали на тяжкість болю в животі при запорах.
У трьох РКД (одне з яких включало дві тестові групи) за участю 546 осіб із хронічним запором досліджували ефект води з високим вмістом мінералів на вираженість болю в животі порівняно з водою з низьким вмістом мінералів. Загалом, високий вміст мінералів не мав значущого впливу на тяжкість болю в животі.
Вода з високим вмістом мінералів та якість життя
34. Порівняння води з високим і низьким вмістом мінералів не виявило різниці у впливі на глобальну якість життя у пацієнтів із запором.
У двох РКД (одне з яких включало дві тестові групи) за участю 320 осіб із хронічним запором досліджували вплив води з високим вмістом мінералів на загальну якість життя порівняно з водою з низьким вмістом мінералів. Загалом високий вміст мінералів не мав значущого впливу на глобальну якість життя.
Вода з високим вмістом мінералів: практичні рекомендації
Вживання 0,5–1,5 л/добу води з високим вмістом мінералів протягом 2–6 тижнів може покращити симптоматичну відповідь на лікування, але не впливає на інші симптоми (рекомендація на основі доказів).
Поки немає чітких стандартів, який мінеральний склад води вважається високим для покращення симптомів запору. У таблиці показано вміст основних мінералів у водах, які досліджувалися, в порівнянні з водою з-під крана у Великій Британії. Пацієнтам слід радити пити воду з мінеральним складом, схожим на той, що використовувався в дослідженнях (доказова рекомендація).
| Мінерал (мг/л) | Вода з високим вмістом мінералів (використовувалася в дослідженнях) | Вода з-під крана у Великій Британії |
| Кальцій | 370–573 | 5–128 |
| Магній | 105–1000 | 0.6–32 |
| Сульфат | 1530–2000 | 3–112 |
| Натрій | 28.9–1600 | 3–58 |
Зміни у харчуванні
Тільки в одному дослідженні вивчали, як дієта з великою кількістю клітковини впливала на хронічний запор, а щодо інших дієт (наприклад, середземноморської) досліджень не знайдено. Тому рекомендації з комплексних дієт при закрепі не надаються.
Наукові рекомендації
Комітет з розробки клінічних настанов склав перелік рекомендацій на основі результатів систематичних оглядів та процесу GRADE, що використовувався при формулюванні рекомендацій.
Рекомендації щодо зміни дієти при хронічних запорах:
- Пробіотики: поки що не зрозуміло, які саме пробіотики допомагають при запорі. Потрібні додаткові якісні дослідження, щоб перевірити ефект конкретних штамів на хронічний запор.
- Синбіотики: доказів щодо синбіотиків при хронічному запорі небагато. Потрібні нові дослідження, що перевіряють різні комбінації пробіотиків і пребіотиків/клітковини.
- Чорнослив: за даними РКД, чорнослив не кращий за псиліум у лікуванні запору. Псиліум сам по собі є ефективним. Оскільки ефективність досліджень неможливо точно порівняти, не можна сказати, що чорнослив так само ефективний, як псиліум. Потрібні нові дослідження з плацебо або з рівноцінним порівнянням з псиліумом чи іншими ефективними засобами
- Ферментовані продукти: інтерес до вивчення впливу ферментованих продуктів на хронічний запор зростає. Наприклад, проведено кілька невеликих нерандомізованих і неконтрольованих досліджень з кефіром, які вказують на можливу користь при запорі. Потрібні якісні РКД, щоб зрозуміти, як ферментовані продукти, такі як кефір, впливають на запор.
- Продукти з інактивованими бактеріями: існує мало досліджень щодо впливу харчових продуктів з інактивованими бактеріями на хронічний запор. Одне РКД з пастеризованим йогуртом показало обнадійливий ефект у зменшенні симптомів запору. Необхідні подальші дослідження для встановлення ефективності продуктів з інактивованими бактеріями у пацієнтів із запором.
- Продукти з високим вмістом клітковини: для лікування хронічного запору часто радять більше їсти клітковини і пити більше води. Більшість доказів стосується добавок клітковини, а не продуктів чи дієт. Є цікаві дані з окремих досліджень про продукти з високим вмістом клітковини, такі як манго, інжир, висівки вівса, каші та борошно з насіння льону, але потрібні нові добре сплановані дослідження.
- Попри наявність окремих досліджень щодо продуктів з високим вмістом клітковини при хронічному запорі, на сьогодні відсутні рандомізовані контрольовані дослідження, які б оцінювали вплив комплексної дієти з високим вмістом клітковини. Необхідні подальші РКД для підтвердження ефективності таких дієт у пацієнтів із хронічним запором та для визначення, чи може одночасне адекватне споживання рідини посилювати їхній позитивний ефект.
- Додаткове споживання рідини: на сьогодні недостатньо доказів для підтримки твердження, що додаткове споживання рідини саме по собі ефективне при хронічному запорі. Єдине дослідження щодо додаткового вживання води (2 л/день) разом із дієтою, що містить 25 г клітковини на день, показало підвищення частоти випорожнень та зниження потреби у проносних порівняно з контрольною групою. Необхідні майбутні РКД для визначення, чи є збільшення споживання рідини ефективним при хронічному запорі.
- Кофеїн: на сьогодні відсутні РКД, що оцінюють вплив кофеїну на хронічний запор. Необхідні подальші дослідження для визначення його ефективності.
- Сенна: сенна є популярним засобом при запорі, і її застосування раніше рекомендувалося в клінічних настановах. Хоча два плацебо-контрольовані РКД окремо продемонстрували ефективність сенни щодо поліпшення показників запору, мета-аналіз цих досліджень виявив, що загальний ефект не був статистично значущим, хоча результати сильно відрізнялися.
- Вітамін С: Існують припущення, що вітамін C може покращувати симптоми хронічного запору. Це пояснюється тим, що одним із можливих побічних ефектів високих доз вітаміну C є діарея, яка потенційно дає проносний ефект. Однак жодне РКД щодо впливу вітаміну C при хронічному запорі не проводилося. Необхідні майбутні РКД для визначення ефективності вітаміну C у пацієнтів із хронічним запором.
- Продукти, що провокують запор: хоча деякі продукти, як-от рис і банани, вважаються такими, що погіршують запор, наукових доказів для цього майже немає. Потрібні нові РКД, щоб зрозуміти, які продукти чи харчові звички можуть провокувати або погіршувати симптоми.
Першоджерело: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/jhn.70133
Еіріні Діміді, Аліс ван дер Схут, Кевін Барретт, Адам Д. Фармер, Міранда С. Ломер, С. Марк Скотт, Кевін Велен